Опубліковані хакерами документи містять нові подробиці про останні роки життя митрополита Володимира (Сабодана) і роль його правої руки – митрополита Олександра Драбинка у взаємовідносинах колишнього предстоятеля УПЦ МП зі світською владою.

5 липня мине 4 роки з того дня, як колишній предстоятель УПЦ МП митрополит Київський і всієї України Володимир покинув цей світ. Попри те, що останні роки перед кончиною Блаженніший тяжко хворів, його смерть досі оповита ореолом таємничості і скандалу.

Як відомо, 22 червня 2014 року, акурат за два тижні до трагічного дня, митрополит Олександр Драбинко, який багато років був правою рукою Предстоятеля, звинуватив Віктора Януковича та його оточення в тиску на церкву і спробах фізичного усунення митрополита Володимира. За його словами, наші українські лікарі за вказівкою влади приховували онкологічний діагноз від Блаженнішого та не надавали йому необхідного лікування.

Проте, кілька днів тому хакерське угрупування “КіберБеркут” опублікувало матеріали СБУ, деякі з яких змушують по-новому поглянути на події чотирирічної давності.

Лист із забутого минулого

У 2009 році Св.Синод УПЦ МП призначив Олександра Драбинка – тогочасного секретаря Блаженнішого, – відповідальним за стан Предстоятеля. Влітку 2011 року єпископ Олександр супроводжував митрополита Володимира в його поїздці на лікування до Німеччини. Саме тоді лікарі німецької клініки Макса Грюндіга проф. Йорг Фішер і Петер Маузер уперше запідозрили наявність у предстоятеля УПЦ МП онкологічного захворювання. Щоб підтвердити або спростувати свої припущення, вони рекомендували проводити контрольні гастроскопії кожні 3 місяці. Про це йшлося в їхньому листі на ім’я Владимира Сабодана, який було оприлюденено серед інших документів СБУ на Олександра Драбинка.

Виходить, Драбинко знав про підозри на онкологію ще в 2011 році. І будучи довіреною особою Предстоятеля, саме він не забезпечив виконання лікарських приписів і дозволив раку шлунку прогресувати, поки не стало надто пізно.

Тільки у серпні 2013 року, тобто через два місяці після початку “ізоляції” митрополита Олександра у зв’язку з гучним викраденням черниць, під час планової операції лікарі із здивуванням для себе виявили у Блаженнішого рак шлунку. Але вже четвертіого ступеня.

Незважаючи на це, як розповів генеральний прокурор Юрій Луценко, коментуючи розслідування кримінальної справи про доведення митрополита Володимира до смерті “з серпня 2013 року Сабодан видав Драбинку довіреність на прийняття рішень щодо лікування, що вимагає підпису хворого”.

Матеріал прослушки №1

Судячи з опублікованих матеріалів прослушки його телефону, твердження про те, що з червня по грудень 2013 Драбинко був повністю ізольований від митрополита Володимира і не міг організовувати його лікування, не відповідають дійсності.

Так, 5 жовтня 2013 року у бесіді з архімандритом Філіпом Жигуліним митрополит Олександр Драбинко розповідав, як переконував колишнього предстоятеля УПЦ МП не вживати призначені медиками ліки, оскільки вони можуть помутити розум.

Тут потрібно звернути увагу на контекст розмови. Олександр Драбинко був незадоволений тим, що поки він був під вартою, митрополит Антоній (Паканич) нібито підписав у Предстоятеля звернення релігійних діячів на підтримку євроінтеграції. Провину за цей недогляд Драбинко поклав на Вадима Новинского.

Мабуть, митрополит Олександр побоювався, що критика на адресу Блаженнішого з приводу його політичної позиції перешкодить йому прикриватися ним як ширмою для своїх дій. З цих же міркувань йому було необхідно зберегти видимість дієздатності Предстоятеля.

В той же час, владика Олександр збирався “розрулити” ситуацію “в потрібному для президента руслі”, хоч і висловлював невдоволення проросійським курсом Януковича. Питання було в тому, хто з ієрархів запропонує владі більше інших, аби отримати посаду Предстоятеля. Митрополит Олександр був готовий створити не просто підконтрольну церкву, а незалежну від інших релігійних центрів – можна сказати, власну церкву президента. Утім, реалізація його плану вимагала часу і підтримки самої влади.

Матеріал прослушки №2

Вже через місяць, в листопаді 2013 року ті ж Філіп та Олександр радувалися інспірованій Драбинко відмові Предстоятеля від поїздки на лікування до Франції – туди, куди по їх пізніших заявах його нібито “не пускав” режим Януковича.

Як повідомляв сайт Цензор.НЕТ у Франції Блаженнішому екстрено видалили пухлину, провели курс хіміотерапії. Саме онколог французької клініки Pitié Salpêtrière Давыд Хаят, якому так не довіряв Драбинко, витягнув митрополита Володимира з того світу.

З листопадової розмови з Жигуліним також випливає, що організований Драбинко в лютому 2014 року консиліум був лише прикриттям для його махінацій з “лікуванням” митрополита Володимира. А незабаром після лікарської наради, 24 лютого подав Св.Синоду УПЦ МП рапорт про нездатність Блаженнішого виконувати свої обов’язки.

Чому довірена особа Предстоятеля прийняла вирішила зробити це саме тоді? Адже, як через кілька місяців після цього заявляв сам Драбинко, “Блаженніший в останні роки користувався його головою”. Можливо, розгадка в тому, що кількома днями раніше мітингувальники захопили урядовий квартал, а Янукович втік і тим самим остаточно вирішив свою політичну долю?

Ймовірно, митрополит Володимир, який служив ширмою для створення провладної церкви руками Драбинко, перестав представляти для нього яку-небудь цінність. Тепер, щоб довести свою потрібність силам Майдану і захистити свою репутацію від погроз СБУ, митрополиту Олександру треба було, навпаки, відкрито заявити про себе як про головного борця за автокефалію, готового піти на конфлікт зі своїм священоначалієм.

Чи встановить що-небудь слідство?

І наостанок ще одна загадка. Лист Віталію Захарченку від 10 грудня 2013 року, нібито написаний митрополитом Володимиром, містить тезу про те, що онкологічний діагноз Блаженнішого не було встановлено своєчасно саме через відсутність поряд з ним митрополита Олександра. Але хіба рак міг розвинутися до четвертого ступеня за два місяці “ізоляції” Драбинки? Лікарі французької клініки говорили, що діагноз треба було поставити 14 місяців тому. Чи розумів це автор листа? Чи був це сам Предстоятель, або це “голова Драбинки” користувалася його ім’ям?