Нині фальшивість контенту не так перешкода для поширення, як перевага, оскільки читач отримує те, що хоче почути.

Останнім часом фейки привернули загальну увагу, особливо після президентських виборів у США та Франції, коли їх активно використовували за або проти кандидатів. Хоча, крім цього, були і референдуми («Брексит» та Каталонія), і боротьба за інтерпретацію загибелі малайзійського «Боїнга» МН-17, і навіть кампанія проти вакцинації в США

— Із чим це може бути пов’язано? Можна виокремити три фактори, які виштовхнули фейки на таку нову позицію. По-перше, фейки — це відхилення від правди, принаймні в тому традиційному її розумінні, з яким людство жило весь час. Можна умовно сказати, що фейк — це правда неправди, оскільки суспільство все-таки сприймає його як правду, і це дуже важливий фактор. По-друге, виявилося, що фейки є досить поширеними в інформаційних потоках, щоб на них звернули увагу. А якщо вони поширені, значить, потрібні або комунікаторові, або одержувачу інформації. Тобто фейки потрібні для обох сторін. По-третє, фейки й меми сьогодні функціонують як чутки та анекдоти вчорашнього дня, їх можна назвати структурами «з моторчиком», оскільки вони здатні до самопоширення, — розповідає доктор філологічних наук, професор, фахівець у сфері інформаційних війн Георгій Почепцов.

Нині фальшивість контенту не так перешкода для поширення, як перевага, бо читач отримує те, що хоче почути. Інші факти й думки його не особливо цікавлять. Він хоче приєднатися до тих, чия думка збігається з його власною та сприйняти ті, нехай і фальшиві, факти, які підтверджують або принаймні не суперечать його думці та картині світу, яка в нього створилася.

Далі важливою складовою є ступінь впливу. З одного боку, наприклад, нам кажуть, що вплив російських інтервенцій під час виборів Трампа був незначним. Із другого боку, є й такі підрахунки, що 27,4% американців віком від 18 років переглядали статтю на протрампівському або проклінтонівському фальшивому сайті. А 27,4% — це 65 млн виборців. Коли ж подивитися на загальну кількість статей, то фейкові становили всього 2,6% від загального їхнього обсягу.

— Ще десять років тому ми здійснили цікавий експеримент із фіктивною веб-сторінкою. Він базувався на тому, що 72% студентів вірять інформації, яку одержують у посиланнях від друзів. Цей сайт породжував чутки за моделлю: «Знаменитість Х зловили в ліжку зі знаменитістю Y». А в кінці місяця сайт заробив на рекламі. Висновок: фейкові новини можуть заробляти гроші, забруднюючи Інтернет неправдою. Іще один висновок. Коли ми приділяємо чомусь увагу, то на цю тему буде більше інформації. Так працює економіка уваги. Але фіктивну інформацію зробити дешевше, як шукати справжню.

До нас фейки прийшли разом із гібридною війною. Це «зелені чоловічки» та «розп’ятий хлопчик». У першому випадку реальність приховували, у другому, навпаки, створювали з нічого.

Що таке гібридна війна? Для росіян це війна, якої начебто немає, або війна, у якій їх немає. Вони ведуть війну, яка забирає в України Крим і Донбас, одночасно стверджуючи, що війни немає. Фейки створюють нову реальність, яка ґрунтується не так на фізичних, як на інформаційних і віртуальних підставах. За інформаційною й віртуальною іде атака фізична.

Узагалі структура російської пропаганди нагадує усічений конус, на вершині якого розташовуються адепти, смислоносії. Це насправді невеликий загін теле- й радіоведучих, а також постійних експертів (40–50 осіб), які мігрують із каналу на канал. Вони і транслюють, і формують своєрідну систему цінностей, точніше — антицінностей (оскільки пропаганда не так стверджує власні цінності, як відкидає чужі). Це представники гуманітарної сфери (історики, філософи, діячі мистецтва), а також політологи, які очолюють інститути, центри й фонди, у назві яких присутні слова «геополітика», «вивчення» та «аналіз».

— Водночас у структурі російської пропагандистської машини важливу роль відіграє щирість самих пропагандистів (різні кисельови, мамонтови та інші). Існує поширене уявлення, що пропагандисти все це роблять за гроші, тому що їм так сказали. Але це далеко не так. Без їхньої щирої участі просто не сталося б ефекту пропаганди. Вони є драйверами емоцій, постійно підвищуючи градус, — продовжує Георгій Почепцов.

Пропаганда завжди працювала з фейками. І завжди пропагандистська робота досягала свого піку під час війни. То якщо Росія не воює, як стверджують її найвищі посадові особи, то чого воює на піку її пропаганда?

Фейк слабо піддається спростуванням, оскільки його поширює той, хто сам у нього вірить. Як доводять психологічні експерименти, у навколишньому світі ми шукаємо підтвердження своїх уявлень, а не заперечення їх.

Ми можемо й повинні знаходити нове розуміння фейків. Усі розуміють фейкові новини на свою користь. Так завжди бувало в історії людства: кожен вірить тому, чому хоче повірити. Активність фейкових новин дає таку можливість із доставкою додому. Тому не комунікатор, а людина, котра споживає інформацію є основою створення й поширення фейків.

Підготував Роман ВУС