В’ячеслава Шуліченка виправдано, не дивлячись на доказ вини.

Заводський районний суд Миколаєва виправдав колишнього директора дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» В’ячеслава Шуліченка, якого прокуратура звинувачувала у вимаганні 396 тис грн. «відкату». Про це йдеться у вироку суду від 23 листопада.

За даними прокуратури, 9 вересня 2016 р. генпідрядник ДП «Миколаївський облавтодор» на чолі з Шуліченком підписав договір субпідряду з ТОВ «ПФ» (директор Оганнес Асланян), згідно з яким «ПФ» повинен надати субпідрядні послуги з експлуатаційного утримання автодороги загального користування державного значення Т-15-08 Калинівка – Снігурівка – Березнегувате на ділянці км 28+000-км 32 + 206 Миколаївська обл. за 4,95 млн грн.

Шуліченко під час підписання договору з «ПФ» не затвердив та не підписав договірну ціну та локальний кошторис до вказаної договореної ціни, яка є невід’ємною частинною угоди. 12 вересня він надав вказівку своїм підлеглим не передавати підписаний екземпляр договірної ціни представнику ТОВ «ПФ».

15 вересня Шуліченко зустрівся з начальником відділу закупівель «ПФ» та попросив останнього надати йому неправомірну вигоду за вже укладений договір, після чого директор облавтодору припинить створення штучних перешкод для ТОВ «ПФ» та не створюватиме перешкод у подальшому під час оплати виконаних робіт. Щодо розміру хабара, то Шуліченко вказав 7-10% від загальної суми укладеного договору. Пізніше директор облавтодору повідомив представника «ПФ» про 8% «відкату», що складає 396 тис грн.

Прокуратура кваліфікувала дії Шуліченка за ч. 3 ст. 368 КК України – прохання службовою особою надати неправомірну вигоду у великому розмірі поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, що передбачає покарання у вигляді позбавлення волі від 5 до 10 років.

Шуліченко своєї провини в скоєнні злочину не визнав. А його захист наполягав на тому, що надані державним обвинувачем письмові докази є недопустимими, а дії правоохоронців носять провокаційний характер.

Суд дійшов висновку, що докази прокуратури не можуть бути покладені в обґрунтування вини Шуліченка та мають бути відкинуті. Суд вирішив, що дії правоохоронців були провокацією, модулюванням злочину.

Допитаний в судовому засіданні представник «ПФ», який вів перемовини з Шуліченком, розповів, що не знає, де знаходиться ТОВ «ПФ». В офісі свого підприємства він ніколи не був, також не пам’ятає, коли, де та за яких обставин був виданий наказ про його прийняття на роботу, чи знайомився він з ним, та на якій посаді працював у «ПФ». Представник «ПФ» також зазначив, що ніколи в сфері будівництва та ремонту доріг не працював, відповідної освіти не має та не мав досвіду в діяльності щодо участі у тендерних закупівлях.

Директор «ПФ», який живе в Кропивницькому, розповів, що приїжджав до Миколаєва лише один раз, коли підписував договір, виїжджав на об’єкт реконструкції та ремонту, але не зміг пояснити, де знаходиться ця ділянка. Він також не зміг пояснити, де, коли, як, та за яких обставин був прийнятий та звільнений начальник відділу закупівель ТОВ «ПФ».

Суд дійшов висновку, що директор та начальник відділу закупівель «ПФ» жодного разу не спілкувалися в телефонних розмовах. Їх покази через суперечливість суд не прийняв допустимими.

Крім того, суд встановив, що представник «ПФ» подав до управління захисту економіки в Миколаївській області заяву про злочин 9.08.2016. Того ж дня слідчий СВ управління прокуратури Миколаївської області вніс відомості в ЄРДР про те, що посадові особи ДП «Миколаївській облавтодор» та Служби автомобільних доріг вимагають у представника «ПФ» неправомірну вигоду за укладення договору. В той же час, Шуліченка було призначено директором облавтодору лише 26.08.2016. Про моделювання злочину, на думку суду, свідчить ще й той факт, що слідчий Білецький С.Ю. в клопотаннях до слідчого судді про надання дозволу на проведення НСРД від 22.08.2016 року зазначає про Шуліченка, як про директора ДП «Миколаївській облавтодор», прийнятого на роботу лише 26.08.2016.

Суд вирішив, що протоколи НСРД (аудіо, -відео контролю), не тільки не свідчать про прохання з боку Шуліченка надати йому неправомірну вигоду, а тим більше про вимагання, а навпаки свідчать про неодноразові намагання представника «ПФ» спровокувати Шуліченка. Жодного факту вимагання або факту висунення прохання на неправомірну вигоду сторона обвинувачення не здобула під час проведення НСРД.

Про факт використання представника «ПФ» в якості агента-провокатора свідчить те, що після закінчення проведення НСРД, 29.09.2016 він був звільнений з «ПФ», а сама фірма, незважаючи на укладений договір, так і не розпочала виконання робіт.

Крім того, про факт неодноразового використання представника «ПФ» правоохоронцями в якості агента-провокатора свідчить безліч кримінальних проваджень за його участю, де він є заявником або свідком.

Таким чином, прокуратура не довела, що мало місце спостереження за вчиненням злочину.

Суд дійшов висновку, що велось не спостереження за вчиненням злочину та фіксування його результатів, а створювались умови для його вчинення, тобто провокування злочину.

Суд зазначив, що досудове розслідування цього кримінального правопорушення здійснювали слідчі прокуратури Миколаївської області. А це кримінальне провадження підслідне слідчим органів Національної поліції України. Згідно з п.2 ч.3 ст.87 КПК України, недопустимими є докази, що були отримані після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом.

В результаті суд виправдав Шуліченка за недоведеністю вчинення кримінальне правопорушення.