Засновник та ідеолог “Домової служби” Валерій Гусак розповів про своє перезавантаження. Так, він впродовж семи днів відмовися від усіх можливих засобів зв’язку і залишився на одинці з собою.Мовчання, самотність та багато роздумів – про все це Валерій Гусак написав на своїй сторінці у фейсбук і це дійсно дуже цікаво та змушує замислитися. Читайте!Під колесами автомобіля м’яко розтікався бруд ґрунтової дороги. Частина його лишалась на дорозі, частина обклеювала підкрилки машини суцільним напіврідким шаром бруду. Mitsubishi Pajero виїхав на вершину горба і зупинився. З нього вийшов сивочолий чоловік середнього віку, оглянув навколишні простори, ще раз посміхнувся до сліду своєї босої ноги, який був поставлений кілька годин тому і подякував всьому простору за гармонію, якою цей простір протягом тижня його наповнював. Низько вклонившись ланам і лісам він повільно поїхав в місто.… Так закінчився мій семиденний період мовчання, який у цьому році був де в чому особливим. Я проїхав польовими дорогами і виїхав на трасу Київ – Чоп, щоб менш ніж за годину бути в міській хаті. Мій телефон, як і протягом усього тижня був вимкнений. І мені не хотілось його вмикати. Як і не хотілось вмикати радіо чи музику, які, зазвичай, супроводжували мене в дорозі. Моя внутрішня батарейка була наповнена і я смакував дорогу максимально набираючи 80 км/годину. Наді мною були хмари, які в поривах вітру рухались паралельним зі мною напрямком. Я проводжав поглядом пролітаючі повз мене автомобілі і нікуди не спішив. Світ швидкостей і нестримного руху ще проходив через мене не зачіпаючи жодною своєю колючою голкою. Я насолоджувався дорогою…Вже потім мене питали для чого ця зупинка життєвого ритму і що вона дала. Вже потім дивлячись на мене дехто з колег відзначав для себе мій внутрішній спокій, а дехто не приховував здивування від того, як може змінитись людина всього за тиждень. І жалкував за тим, що не може зі свого життя відірвати цей тиждень. Саме для них дам відповіді на ті питання, які мені озвучували.Для чого?Якщо відповісти на нього коротко, то для того, щоб відкинувши ворох щоденних дрібних проблемок побачити вирішення великих проблем, які висіли місяцями. В моєму випадку я побачив вирішення проблеми наших взаємовідносин з дружиною, побачив напрямки реорганізації Домової служби, розібрався в своїх річних цілях і інструментах їх досягнення.А не страшно самому?Чомусь згадався І.Губерман.Смешно, как люто гонит насв толкучку гомона и пирабоязнь остаться лишний разв пустыне собственного мира.Мені було цікаво дивитись на зорі так, як вони є, спостерігати дощ і туман без прогнозів на Синоптику, відчувати землю босими ногами і пити воду замість кави. Цього разу якось дуже легко пройшов перехід в якому відривається зовнішня інформаційна метушня. Але прикінці сьомого дня хотілось в сім’ю, щоб швидше поділитись з дружиною відкритими секретами.Як все відбувалось?Опишу механізм для тих, хто хоче спробувати цей метод.Спочатку вимикаєте всі джерела комунікації. Вимикаєте і відкладаєте в сторону. Читати книгу теоретично можна, але, практично, буде заважати, бо це завантаження інформації. А суть цієї практики у тому, щоб вигрузити із себе. Гуляти природою, молитись, співати, говорити з собою вголос можна без проблем. Для фіксації своїх думок я з собою брав ноутбук і в нього писав. (інтернету в мене на хуторі немає).Зовнішній мотлох виходить після третього дня. Тому, перші два дні треба пережити ломки в яких хочеться взяти в руки телефон, перевірити повідомлення, заглянути в гул і ще щось. Мозок знаходить виправдання всім цим поступкам. Типу, ти ж хочеш розібратись? Глянь в гуглі тощо. В моєму випадку ломки були мінімальними, бо досвід самообмежень в мене працює в стилі вимикача. Вимкнув і все.В ніч між третім і четвертим днем злітає інформаційний мотлох. Кожен це відчуває по різному. Комусь сниться жахливий сон, когось рве зсередини на частинки, комусь хочеться кричати і т.п. В мене на цей раз сну не було. Просто, вранці в голові стало чисто і навколишній світ став яснішим.Наступні дні все проходить доволі гладко. Якщо до цього додати вимкнення думання, то підсвідомість починає генерувати рішення. В п’ятий, шостий день вони пруть так, що ледь встигаєш зафіксувати.Сьомий, восьмий і дев’ятий дні – це стан пустого відра. Все вилилось і з свідомості, і з підсвідомості. Він ідей і рішень хочеться їхати скоріше в місто і діяти. Тому, тут теж важливо зупинитись і не спішити. Все має влягтись і відшліфуватись. Тоді лишиться головний напрям. В моєму випадку, в мене було лише сім днів і тому стан «влягтись» ще тривав. Я ще і на восьмий день не зовсім включився в роботу, бо організм завершував практику.Що я там робив ці дні?Опишу свій розклад.Підйом у мене був у перші два дні у 8 ранку, потім у 7. В місті з будильником я встаю в 5.Оскільки, будильника в мене не було а був звичайний настінний годинник, то я вставав із сходом сонця о 7.45+/- 15 хвилин. Останні кілька днів хотілось вставати раніше, щоб зафіксувати потік мислення.Після підйому зарядка. Останні 12 років я роблю вранці практику «Око відродження». Це 5 вправ на дихання і розтягування хребта. Тут я теж продовжував цю практику.Потім, 5 хвилин на скакалці.Далі, туалет, вмивання і розпалювання грубок. Дрова в мене були принесені ще з вечора і вранці це все треба було покласти, розпалити і підтримувати вогонь поки грубки не будуть гарячими. Тоді вони будуть тримати тепло до вечора. Паління грубок супроводжувалось кип’ятінням чайника і приготуванням їжі на обід. Все це закінчувалось до 9 – 9.30.Коли грубки закрились починався дуальний процес. Я сідав за ноут і писав. В проміжку між цим пив воду, рубав/приносив дрова на вечір/ранок, приносив воду з криниці.13.00. З високого старту я побіг крос довжиною в 10, а в наступні дні в 13 км. Перші два дні я бігав в кросівках, а потім босоніж. Благо, що температура повітря була 3 – 5 градусів. Крос пролягав полями і в додаток до своєї протяжності ще і загартовував.15.30. Помитись після пробіжки і смачно пообідати.16.00 – 18.30. Знову, викладання думок.18.30. – 20.30. Паління грубок. Чай.20.30 – 21.30. Помріяти без компа. В мене біля грубки стояло пляжне крісло, яке дозволяло в темноті полежати і помріяти.21.30 – 7.00 Сон.І так всі дні.Чи вирішив я свої проблеми?Я приїхав додому наповненим і щасливим. Все, що здавалось мені проблематичним стало дрібним і не вартим уваги. Бо коли є рішення, то все інше – це справа техніки.Чи я це рекомендую іншим?Так. Це позбавляє від інформаційної залежності і переводить діяльність людини в управління простором.…Наступні робочі дні були в мене дуже насичені. Я не мав часу відписатись чи заглянути у ФБ. Але за ці дні я ні разу не розсердився і ні на кого не підвисив голос. Навіть, на кота.

©my.rv.ua